ІКЦ Дніпра продовжує надавати допомогу біженцям і війську

Ісламський культурний центр у Дніпрі допомагає переселенцям, надає прихисток і харчування, співпрацює з добродійними фондами, підтримує військових на фронті.

Шляхетній діяльності мусульман присвячений сюжет телеканалу ДніпроTV, що в ньому імам Віталій Оверко нагадує телеаудиторії, що російське вторгнення в Україну розпочалося ще 2014 року:

— Вже 2014 року. Таке село було — Семенівка, поблизу Амвросіївки, і по ньому гатили безпосередньо з російської території «Градами». Село в мотлох було розбите. Так само російські війська ввійшли до Іловайська, російські офіцери жили в містах Донецької области, російські офіцери командували силами цих сепаратистських «республік». Тобто нічого нового немає. Воно було, це вторгнення, просто воно збільшило свій масштаб.

Послідовники ісламу у Дніпрі, як і в інших містах України, вже від 2014 року надають допомогу переселенцям з окупованих Росією територій, а з лютого цього року, коли РФ розпочала відкриту війну проти України, біженців стало ще більше.

— Ніхто не хоче жити під час війни, ніхто! І ми намагаємося допомогти біженцям. У нас тут мешкають наші брати й сестри з інших міст на сході України. Вони приїхали й жили у нас. Були також немусульмани, що лишилися без даху над головою та приїхали сюди. І ми теж — не тільки ми, інші мечеті також — давали їм прихисток, — розповідає імам.

І хоч у країні-агресорці, в її армії є люди, що називають себе послідовниками ісламу, ставлення окупантів до українських мусульман на захоплених територіях загрожує самому існуванню людей. Тож зрозуміло, що серед біженців з півдня та сходу чимало мусульман.

— Біженці, наприклад, з Генічеська виїхали, й ми знайшли можливість, поселили в Кам'янському (ІКЦ та мечеть у м.Кам'янське. — Ред.). Це були жінки й діти. Якби вони там (у Генічеську. — Ред.) лишилися, це було б, звичайно, дуже важко, бо в Росії іслам здебільшого, скажімо так, ФСБ-ізований. Там дуже великий тиск на мусульман, дуже великий. І якщо мусульмани вибиваються з дозволених державою рамок, то у них там великі проблеми. В Україні зовсім інша ситуація, зовсім! У нас у принципі суспільство дуже шанобливо ставиться до представників інших релігій, — каже Віталій Оверко.

Імам зауважує, що нині допомога нужденним вимагає від мусульман Дніпра ще більших зусиль і наполегливости, адже від початку повномасштабного вторгнення РФ у мусульманській громаді людей поменшало: хтось поїхав з міста, хтось пішов до війська, ставши на захист країни:

— До нас на п'ятничну молитву нині приходить понад 50 осіб. До війни, звичайно, вся зала тут була зайнята. Нині багато [прихожан] поїхало. Багато було [іноземних] студентів, багато було негромадян України… Але й лишилися… і не лише мусульмани-українці. Лишилися мусульмани-араби, дагестанці, чеченці, турки. Деякі [попри війну] повернулися в Україну, тож ми стали згуртованіші та ближчі одне до одного…

Серед напрямків допомоги, що надають мусульмани, є й забезпечення біженців та вояків-одновірців халяльною їжею. Так, за словами імама, волонтери ІКЦ Дніпра робили консервовану кашу з халяльним м’ясом: 

— Для мусульман це дуже важливо. Ми передавали [халяльні продукти] біженцям і до армії — нашим мусульманам, які воюють у лавах ЗСУ.

Війна, яка в жодному разі не може нести благо, спонукає людей, за словами Віталія, гуртуватися, об’єднуватися, щоб захистити свою країну, своїх близьких, друзів, домівки, та допомогти ближнім пережити лихі часи:

— Багато хлопців воюють, є мусульманські підрозділи. Багато азербайджанців воюють, приїжджають вайнахи, інгуші, приїжджають із Франції — є іноземні легіони. Війна — це частина навколишнього світу. Інша річ, яке місце займає людина в цих подіях, тобто на чиєму боці: справедливості чи несправедливості? Тому те, що сталося — це розбійник прийшов у ваш дім із мечем, вбиває, грабує та ґвалтує. І що треба робити людині? Захищатись. За час війни я познайомився з величезною кількістю добрих людей. Це дивно, війна як погані риси виводить назовні, так і гарні. Війна — це таке очищення, це катарсис, коли виявляється «нутро» людини: чи хороша вона людина, надійна, чи так собі?

Імам переконаний, що в нинішній ситуації українці мають захищатися, боронити Україну:

— Ми маємо захищати свою країну, захищати справедливість, захищати своїх дружин, дітей, сусідів — ось і все. Ми повинні боротися. А як Всевишній визначить, я не знаю. Я не знаю, чим закінчиться, але я знаю, що людина має робити.