В Ісламському культурному центрі Києва Всесвітній день хіджабу відзначили конкурсами, вікториною та дефіле

У понад 140 країнах світу в лютому відбуваються численні акції до Всесвітнього дня хіджабу. Захід, присвячений мусульманській хустці, провели 4 лютого й у Києві.

Активістки Ліги мусульманок України запросили гостей до ісламського культурного центру столиці, щоб розповісти їм про хіджаб у житті мусульманки. 

Охочі почали збиратися ще перед початком події. О 12-й годині в одному з просторих приміщень ІКЦ було вже досить багато жінок, мусульманок і немусульманок.

Захід традиційно розпочався читанням аяту Священного Корану:

«Скажи віруючим жінкам, щоб вони відводили свої погляди й закривали свою наготу. Нехай вони не показують своїх прикрас, окрім того, що назовні, й нехай закривають своїми покривалами груди. Нехай не показують своїх прикрас нікому, крім своїх чоловіків, батьків, батьків своїх чоловіків, своїх синів, синів своїх чоловіків, своїх братів, синів братів, синів своїх сестер, інших жінок чи тих, ким оволоділи їхні правиці, слуг, у яких немає пристрасті, або дітей, які не знають жіночої наготи; нехай вони не ходять так, щоб було відомо, які прикраси вони приховують. Кайтеся перед Аллахом усі разом, о віруючі! Можливо ви матимете успіх!» (24:31)

Програма, організована активістками жіночої організації «Мар’ям», була насичена: конкурси, вікторини, лекція про хіджаб, майстер-клас із різноманітних способів пов’язування хустки. 

Присутні немусульманки мали змогу познайомитися з послідовницями ісламу та обговорити проблеми, з якими ті стикаються. За словами голови ГО «Мар’ям» Амаль Ткаченко, чимало людей вважають, що свобода вибору для мусульманок — це не свобода додержувати приписів релігії, а навпаки — бажання роздягтися:

— Багатьох дивує, що мусульманки обстоюють право закривати своє тіло. І слава Богу, що для суспільства зрозумілішим і звичним стає зовнішній вигляд мусульманки, проте залишається й багато питань. 

Як зазначила пані Амаль, деякі з присутніх немусульманок були досить непогано обізнані з історією ісламу та суттю віровчення, тож, можна сказати, що такі культурно-просвітні заходи мають ефект.

Однією з гостей заходу була представниця посольства Пакистану, пані Саміра Джавад. Вона подякувала організаторам за запрошення та розповіла що для неї означає носити хустку:

— Це мій захист у тому плані, що люди навколо бачать мене як мусульманку та розуміють, що до мене не можна ставитися [так], як вони звикли ставитися до жінок. Це захист мого особистого простору, це межа й вимога поваги до цих кордонів, це знак того, що я покірна закону Всевишнього. Я бороню себе від зайвої уваги з боку чоловічої статі. <...> Організацію цього заходу вважаю неоціненною можливістю донести суспільству [інформацію] про справжній статус жінки в ісламі.

Наприкінці програми до Дня хіджабу відбувся показ мусульманської моди. На імпровізований подіум вийшли дівчатка в національному одязі мусульманських народів — аудиторія зустріла їх оплесками.

Організатори не забули і про популярний розпис-мехенді (малювання хною на тілі) — охочі могли прикрасити руки вишуканими візерунками.

Учасниці вікторини за кожну правильну відповідь отримували екоторбинку та крафтовий зефір, виготовлений Амаль Ткаченко. Не менш цікавим для тих, хто прийшов, був стенд з ісламською літературою та буклетами. Можна було безплатно взяти будь-що з запропонованих книжок. Спілкування за чаєм із молоком, солодощами та фруктами, звичайно, стали найприємнішою частиною заходу, сповненого приязности та щирої гостинности.