Створенння Громадської спілки «Конгрес мусульман України» викликало чимало запитань серед українських мусульман. Людям цікаво, які цілі й завдання ставить перед собою Конгрес мусульман України, хто може стати його членом, хто стояв біля джерел ініціативи, чи рухатиметься спілка курсом, що його чверть століття прокладав «Альраід» — адже саме Всеукраїнська асоціація «Альраід» доклала величезних зусиль для консолідації українських послідовників ісламу, їх інтеграції в суспільне життя країни без утрати ідентичности, для реалізації шляхетних справ на благо всієї української політичної нації.
Під час загальних установчих зборів президентом Конгресу було обрано шейха Сейрана Арифова. Ось як він розповідає про візії та цілі Конгресу:
— «Альраід» досяг великих успіхів, великих результатів. Буде об’єктивно сказати, що Асоціація «Альраід» є провідна всеукраїнська мусульманська громадська організація, але 25 років тому, на початку діяльности, перед нею стояли певні завдання й життєво важливі для мусульманської спільноти України потреби. Було масове повернення на батьківщину з заслання кримських татар — постали цілі захисту від асиміляції, повернення до своїх релігійних та культурних традицій, збереження мусульманської ідентичности, відновлення релігійної інфраструктури, допомоги в непростому матеріальному становищі, потреба мусульманського просвітництва серед одновірців. Також постали такі виклики, як поширення поглядів та ідеологій, що спотворюють іслам — крайніх ідеологій, скажімо так, що могли б спровокувати міжрелігійні, міжнаціональні конфлікти. До того ж мусульмани не мали не тільки матеріальної бази та розвиненої інфраструктури — відчувалася кадрова нестача: не було навчальних релігійних закладів, не ставало людей з якісною релігійною освітою.
Звісно, що для розв’язання цих питань і проблем провадили роботу різні організації: і кримськотатарські діячі, [була] й певна робота з боку Туреччини, але провідна роль належала Громадській спілці «Всеукраїнська асоціація «Альраід». За 25 років вибудувано певний фундамент, основи, виникла релігійна інфраструктура, а ще з’явилося нове покоління мусульман, що вже чітко усвідомлюють себе мусульманами. З’явився, скажімо так, прошарок релігійно освічених мусульман, і вони здійснюють не тільки релігійну діяльність, а працюють у різних галузях, реалізуючись як у професійній, так і в громадській діяльності, але роблять це з позицій свідомого мусульманина. Матеріальний стан так само більш-менш стабілізувався, тобто більшу частину цілей, що стояли перед «Альраідом», досягнуто. Обговорюючи та зважуючи це все, ми дійшли висновку, що настав новий етап у розвитку не тільки мусульманської спільноти України, а й самої України. Сталися певні ментальні зміни в мисленні суспільства, що набуло більш європейських рис, адже український народ, у тому числі мусульмани України, обрали європейський вектор розвитку. Водночас сталася окупація частини українських територій — Криму й Донбасу, де історично проживала найбільша частка послідовників ісламу, де ми до війни найширше провадили добродійну та просвітницьку роботу, де й творилася здебільшого релігійна інфраструктура, зокрема відкрито нами понад сто мечетей, кілька ісламських культурних центрів. Навіть школа хафізів у нас була — спеціалізований навчальний заклад підготовки імамів і знавців ісламських наук. А від 2014 року ми були від цього всього цього «відрізані». Також в останні роки в Україні з’явилося багато мусульман різних національностей — як українських громадян, так і приїжджих із різних країн, що вкорінюються тут: створюють родини, здійснюють тут професійну діяльність. Тобто відбулися досить серйозні зміни — не просто територіальні, а у складі самої мусульманської умми України. Тому з’явилися й нові цілі, нові можливості, але й постали нові виклики.
Тепер треба не просто звести мечеть і навчити мусульманина правильно молитися, постити тощо. Тепер мусульманам треба консолідувати свої сили, свої можливості й намагатися не просто інтегруватися без розчинення в українське суспільство, а використати всі можливості інтеграції для реалізації себе, своєї залучености до життя країни, своєї участи в розвитку України, часткою якої вони себе вважають. І водночас не відмовляючись від своєї віри та культури. Це теж один із тих сенсів, що спонукали нас створити нову платформу.
Повторю те, що нещодавно казав в інтерв’ю виданню «Київ дипломатичний»: нові реалії викликають потребу активізувати діалог мусульман із місцевим населенням, органами влади і громадським сектором, представництвами релігійних конфесій, культурної та науковою елітами для налагодження добросусідських відносин і дальшої взаємодії. Адже, підкреслю, іслам не тільки надає людині свободу релігійного вибору — нема примусу у релігії! — а й не ворогує та не протиставляє людей із різними поглядами, віруваннями, світоглядними переконаннями.
Зрозуміло, що існують ще такі речі, як стереотипи у сприйнятті ісламу та мусульман — вони є, вони неправильні, але вони склалися, — коли, наприклад, якісь мусульманські організації зараховують до певних етнічних груп, уважаючи, що ця організація існує не для всіх мусульман, а тільки для якоїсь етнічної групи. Свою роль у поширенні цих стереотипів зіграла й ісламофобська пропаганда, спрямована проти ісламу, проти мусульман і конкретно проти деяких організацій. І ці моменти, хоч і не є основними, також були додатковими факторами, що спонукали нас створити нову платформу.
До створення нової спілки підштовхнув комплекс різних причин. Ми замислилися над тим, щоб мусульманські громадські організації, що реально діють, у яких справді зібралися люди з активною позицією та прагнуть брати участь у розв’язанні нинішніх проблем, мали більший простір, мали ширші можливості для співпраці з іншими мусульманськими організаціями, ніж ті, що існували в рамках попередньої організації.
Тобто Конгрес мусульман України — це не «ребрендинг», як хтось каже. Конгрес мусульман України — платформа, яку створили, об'єднавшись, кілька організацій: і «Альраід», і Ліга мусульманок України, й багато інших мусульманських організацій, що виникли після 2014 року в різних містах.
Природно, що наш Конгрес спирається на Хартію мусульман України, бо всі організації, що ввійшли до нього — її підписанти. Але це не означає, що геть усі, хто підписав Хартію, автоматично стають членами Конгресу, адже Хартія — це декларацією цінностей і принципів, що поділяють організації-підписанти. Якщо вони виявлять бажання долучитися до нас, то зможуть це зробити — якщо це реально активна організація, що підтримує всі ідеї, принципи та цінності Конгресу мусульман України. Бо тільки залученість у справи місцевих громад, а не відлюдництво й усамітнення допоможуть вивести на новий рівень розвитку ісламську спільноту, зробити цей процес безконфліктним і гармонійним.