Очільника Всеукраїнської асоціації «Альраід» запросили на захід у посольстві Пакистану до других роковин скасування Індією особливого статусу Кашміру

На запрошення Надзвичайного і Повноважного Посла Ісламської Республіки Пакистан пана Ноеля Ізраеля Хохараха голова Громадської спілки «Всеукраїнська асоціація «Альраід» Сейран Арифов із громадським активістом асоціації Сохейлем Афзалом, що його за активне волонтерство під час оголошеної пандемії внесено до Списку почестей Міністра закордонних справ Пакистану (Foreign Minister’s Honours List: 2020 Honourees), і представником ДУМУ «Умма», імамом харківської мечеті Євгеном Глущенком відвідали дипломатичне представництво Пакистану в Києві, ставши учасниками заходу до других роковин скасування Індією автономного статусу Кашміру.

— Частина Кашміру, якому в 1949 році надано автономний статус, нині контрольована Індією — це супроводжується дискримінацією мусульманського населення штату. Нагадаю, кашмірці здебільшого є послідовники ісламу та прагнуть приєднання до Пакистану, але Індія провадить політику окупації та два роки тому ухвалила рішення, що суперечить її міжнародним зобов’язанням і порушує не тільки домовленості з Пакистаном, а й резолюції Ради Безпеки ООН. Згідно з цими документами, у Кашмірі ніхто з інших індійських територій не заселяється, не купує землю чи нерухомість, але Індія останніми роками заохочує переселення індусів на ці території. Аналітики стверджують, що така політика має на меті зміну демографічної та релігійної ситуації в цьому регіоні, щоб потім, під час референдуму — ООН радила провести його ще 1948 року, але Індія зволікає понад 70 років — участь у ньому взяло більше індусів, аніж мусульман. Це дуже нагадує ситуацію в Криму та на інших окупованих Росією українських територіях, тільки до Криму заїхали понад 1 млн росіян, — пояснив Сейран Арифов.

За його словами, посол Пакистану Ноель Ізраель Хохарах у своїй промові окреслив проблему та наголосив, що міжнародній спільноті не варто забувати про її існування. Про це казали й інші учасники заходу. 

Слово мав і голова «Альраіда», що розповідає:

— Я казав про історичний зв’язок Пакистану та України через особистість уродженця Львова, видатного ісламського письменника, мислителя, дипломата Мухаммада Асада, який ще у 30-ті роки минулого сторіччя, переїхавши до Індії, приєднався до боротьби проти британського панування, за незалежність і створення мусульманської держави Пакистан, був сподвижником лідерів індійських мусульман Мухаммада Ікбала та Мухаммада Алі Джинни, а після створення Ісламської Республіки Пакистан 1947 року його запросили на посаду голови Департаменту ісламського відродження. Він розробляв проєкт конституції країни та незабаром очолив близькосхідний відділ міністерства закордонних справ, ставши 1951 року представником Пакистану в ООН..

Довідка: Ісламська Республіка Пакистан — частина колишнього Домініону Пакистан, федеративної держави, заснованої в 1947 році після розділу Британської Індії на два домініони: Індійський Союз і Домініон Пакистан. Домініон Пакистан, що складався з територій сучасного Пакистану й Бангладеш, створювали з метою дати власну країну мусульманському населенню Південної Азії. 1956 року Домініон Пакистан став Ісламською Республікою Пакистан, а 1971 року від нього відокремився регіон Східна Бенгалія — нині Бангладеш.

Кашмір — регіон, на який претендує Індія, з чим не погоджується Пакистан. Через цю територію між країнами існує давнє протистояння, що не раз переходило в воєнні дії. Більша частина жителів штату виступає за приєднання до Пакистану. У відповідь на це індійська влада жорстоко придушує будь-які прояви непокори, застосовуючи армію та сили безпеки. Наслідком тривалого кривавого протистояння стала загибель десятків тисяч людей, здебільшого мирних жителів. Суперечка за контроль над Кашміром уже кілька разів призводила до воєн між Пакистаном та Індією.

Влада Індії 5 серпня 2019 року внесла зміни в конституцію, що передбачають зняття особливого статусу штату Джамму і Кашмір. Скасовано місцеве правління, 31 жовтня 2019 року штат офіційно розділено на дві союзні території: Джамму і Кашмір і Ладакх. Після цього рішення індійські сили безпеки активізували операції «з забезпечення громадського порядку», посиливши тиск на населення. На додаток до комендантського часу запроваджені обмеження щодо інтернету, телефону і транспорту, а також затримані члени місцевої адміністрації та місцевих партій.