«Я поважаю вашу віру»: візит до хоспісу у Скибині

Волонтерки ЖГО «Мар’ям», залучившись підтримкою чоловіків зі столичного ІКЦ, зокрема представників організації «Ан-Нур» та завідувача відділу ознайомлення з історією та культурою Ісламу ІКЦ Києва Тарика Сархана, навідали хоспіс для пенсіонерів і тяжкохворих у селі Скибин Броварського району Київської области. Підопічні закладу — вимушені переселенці, літні та хворі люди з зони АТО/ООС, що дуже потребують і піклування, і простої людської небайдужости й готовности вислухати.

Із собою мусульмани, як завжди, привезли те, чого заклад потребує найбільше: продукти (4 мішки картоплі, 2 мішки цибулі, по мішку капусти й моркви, 5 л олії, крупи, борошно), мийні засоби (10 кг прального порошку, 5 л рідкого мила), засоби особистої гігієни, зокрема підгузки для дорослих, прикутих до ліжка, та трохи постільної білизни: у хоспісі її бракує, до того ж п’ятеро підопічних — лежачі.

Дехто з волонтерів уже приїздив сюди, в одну з попередніх поїздок, — і старенькі пам’ятали їх, були раді побачити знову. Відмінність світоглядних уподобань волонтерів їх анітрохи не хвилює:

— Знаєте, я з повагою ставлюся до вашої віри, бо у вас усе строго виконується, красиво. Всього вам найкращого!

Минулого разу волонтерки «Мар’ям» навідували підопічних хоспісу у травні цього року, і тепер, за кілька днів після чергових відвідин, уже знову починають збирати потрібне для наступного візиту.

За словами керівника хоспісу Олега Горбачова, де-юре його підопічні мають родичів на підконтрольних Україні територіях. Де-факто ці «родичі» з’являються хіба на похорон — як правило, у цей скорботний день співробітники закладу бачать їх уперше й востаннє.

— Держава ще не дуже може підтримати таких людей, яких і в приватні будинки літніх людей розмістити нема фінансів, і в державні не приймуть — бо в них є діти.

Сам хоспіс — це певний тест на ступінь скрути, в якій опинилася людина: приймають сюди всіх, та лишаються тільки ті, хто справді бідує. Любителів жити задурно скромні умови відваджують за тиждень-другий. Нині заклад працює коштом небайдужих людей; будівлю та приміщення орендують, шукають інвестора, що допоміг би з викупом. Нагальні витрати — харчування та комірне.