День хіджабу в Сумах і Харкові

Чи носить жінка-мусульманка хустку і вдома? Чому авраамічні релігії наказують вірним жінкам покриватися? Які види жіночих головних уборів існували на території сучасної України від VI століття до нашого часу? Як і внаслідок чого вони змінювалися, і чому в радянську добу ідеологи доклали так багато зусиль, щоб традиційні побутові практики народів СРСР пійшли в непам’ять і їх замінив такий собі «загальнорадянський ідеал»?

Відповіді на ці та багато інших питань, а також екскурсія Ісламським культурним центром Сум, майстер-класи з способів зав’язування хусток, прикрашання рук хною, чаювання з короваєм і солодощами — це все чекало присутніх тут 5 лютого з нагоди Всесвітнього дня хіджабу.

Охочі взяли участь у майстер-класі зав’язування намітки (серпанку) завдовжки 3 метри — цей головний убір відомий з язичницьких часів і зберігся в деяких регіонах України аж до першої половини XX століття. Кожній учасниці презентували палантин, а мами, що прийшли на захід із дітками, отримали додатковий подарунок: поки дорослі розширювали свій кругозір і приміряли нові образи, діти під орудою волонтерів ІКЦ майстрували подарунки для мам.

Жінки охоче фотографувалися у вподобаних вбраннях, а також залишали свої відгуки та побажання на спеціальному плакаті.

У той самий час у Харкові заходи до Дня хіджабу відклали до 12 лютого — до початку нового навчального семестру в недільній школі арабської мови. Але це зовсім не означає, що про тему забули: 5 лютого перейшла спеціальна програма для дітей і підлітків, із дискусіями, майстер-класами та вікториною.

За чашкою чаю обговорили, як виник День хіджабу, і, взагалі, як зіслано припис покриватися, як покривалися послідовниці попередніх пророків Божих (Ісуса, Мойсея), як змінюється одяг відповідно до культурних, кліматичних, географічних умов.

Дівчаткам, що лише збираються додати хустку до свого гардеробу й хвилюються, як їх сприйматиме оточення, старші дівчата давали поради й розповідали свої історії. Крім того, всі учасниці під час обговорення не раз поверталися до його суті: мало просто носити закритий одяг і хустку, якщо нема виховання, гідної, скромної поведінки. Адже жінка, що не має цих якостей, виглядатиме вульгарно й зухвало, хоч скільки на ній одягу.

І, звичайно, дівчата показували одна одній свої улюблені способи зав’язування хусток і палантинів, тож кожна могла приміряти новий образ і обрати той, що їй більше до лиця.