Щоб сімейний човен не розбився об побут

Здавалося б, усі мріють про сім’ю як «надійний тил», де завжди підтримають у важку хвилину, як про «дім-фортецю», де можна сховатися й відпочити від життєвих турбот. То чому ж у нашому суспільстві так багато розлучень після вельми нетривалого подружнього життя? У цьому спробували розібратися харківські мусульманки, що запросили психолога-практика, члена комітету ВАГО «Альраід» з роботи з жінками та підлітками Танзілю Ісу.

Під час тренінгу в Ісламському культурному центрі Харкова 19 жовтня розглядалися два блоки тем: створення родини та її збереження. Головне питання було порушено на початку: чого ми прагнемо, створюючи сім’ю? Чи хочемо у відносинах віддавати, чи тільки брати? Щоби в першу чергу нам було комфортно, щоб нас любили, поважали і добре ставилися? Але ж у кожній родині конче треба вміти віддавати.

Крім того, ще з часів СРСР, унаслідок масового переселення цілих населених пунктів (а часом і цілих народів), а також трудовою міграцією («розподілення») фахівців, досить поширилися міжетнічні шлюби. Після руйнування «залізної завіси» також збільшилося число інтернаціональних родин. Тобто, щоб такий шлюб був щасливий, подружжя має розуміти: крім симпатії і ніжних почуттів треба бути готовим постійно вивчати культуру другої половини, щоб через незнання не завдати найсильнішої образи. Варто шукати компроміс у всьому, часом навіть у дрібницях, адже побутова культура та спосіб життя різних народів, а надто в різних країнах, дуже відрізняється.

Не треба й над міру ідеалізувати партнера, бо часто розчаровуються не через те, що що він виявив себе не з найкращим чином, але через те, що за створеним нами ідеальним образом несподівано виникає реальна людина, що йому не відповідає.

«Кожен має вади, не варто сподіватися на досконалість своєї половини, потрібне терпіння. Подружжя має бути одне для одного насамперед друзями, щоб вислухати, зрозуміти, підказати й підтримати у важкий момент. Іслам наказує засновувати сім’ю не на багатстві, пристрасті, зовнішній красі чи інших матеріальних факторах (хоча в жодному разі не засуджує їх), але на вірі й чеснотах, взаємному коханні, духовних якостях і побожності, — підсумувала Танзіля Іса. — Головне, завжди бути чесним одне з одним — це допоможе уникнути неприємних сюрпризів і невиправданих сподівань.

Треба повідомляти про виявлені проблеми, серед них і зі здоров’ям, перед тим, як узяти шлюб. Висловити всі моменти, що вважаєш важливими в майбутньому подружньому житті. Якщо хтось із майбутнього подружжя не зможе змиритися з певними обставинами на цьому етапі — легше розійтися в добрих відносинах, аніж мучитися довгі роки чи «розривати по живому» з людиною, що з нею пов’язують роки близькості, взаємного піклування, і про яку нагадуватиме потім кожна дрібниця".