Чи зазнають пригноблення мусульманки? - Чому не запитати про це у них?

Образ жінки-мусульманки для середньостатистичного немусульманина є набором штампів: безправна, неосвічена, залякана чоловіком, батьками, братами. Дивно, що в епоху розвитку інформаційного суспільства чимало людей сприймають послідовниць ісламу «за інерцією» — винятково в рамках цього переліку штампів, будучи впевненими, що це і є іслам. Але ж це зовсім не так!

Саме тому адміністрація київської бібліотеки ім. Салтикова-Щедріна надала своїм читачам можливість запитати про все запрошених гостей-мусульман з Ісламського культурного центру столиці: Ірини Ашур, викладача гімназії «Наше майбутнє», і Таріка Сархана, голови відділу з ознайомлення з ісламською культурою.

Читачі і співробітники бібліотеки з подивом дізналися, що іслам не є «релігією для поневолення жінок». Пророк Мухамед, мир йому і благословення, всіляко заохочував жінок до здобуття освіти, заняття громадською діяльністю, участі в спортивних іграх, а чоловікам завжди заповідав ставитися добре до представниць прекрасної статі. Пророк, мир йому і благословення, вважав це питання настільки важливим, що включив його роз'яснення до своєї знаменитої прощальної проповіді.

«У світі всі вважають, що наших жінок потрібно рятувати, хоча самі жінки про це не підозрюють. У жінок, з якими поводяться суворо за приписами ісламу, жодних проблем не виникає — навпаки, непорозуміння починаються тоді, коли чоловік э невігласом щодо приписів релігії», - підкреслив Тарік Сархан.

Ірина Ашур, в свою чергу, поділилася особистим досвідом: за 8 років перебування в Палестині вона переконалася, що найбільшу повагу, турботу і психологічний комфорт мають якраз жінки з релігійних сімей, у яких усі члени родини прагнуть жити згідно з заповітами Всевишнього.

Пані Ашур також запросила всіх присутніх дізнатися докладніше про становище жінки в ісламі, взявши участь у конференції «Берегиня сьогодення і майбутнього», проведення якої заплановано на 21 березня в київському ІКЦ.

Під час заходу питання формулювали здебільшого читачки, а співробітниці бібліотеки слухали. Усе змінилося після завершення офіційної частини: вже у вужчому колі жінки, мабуть, відчували себе впевненіше, тому скористалися можливістю дізнатися, чи відповідають дійсності зображені у різноманітних серіалах на кшталт «Клона» або «Величного Століття» приклади життя, взаємовідносин, і зраділи, почувши, що це художній вимисел команди сценаристів.