Аксакал дожив до повернення мечеті в рідне село Охотникове (Крим)

Вчора, 22 жовтня 2012 року, відбулося закладення фундаменту мечеті в селі Охотникове Сакського району. Організацією будівництва займається ВАОО «Альраід» в тісній співпраці з Духовним управлінням мусульман Криму та мусульманською громадою м. Саки. Проект мечеті розраховано на 250 родин прихожан, що проживають у цьому та довколишніх селах.

Добросусідство — важлива якість віруючих

На урочистій церемонії закладення фундамента зібралось більш як 200 людей. Розділити радість місцевої общини мусульман прийшли депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим Валерій Гріневич, сільський голова Охотникового Тетяна поліщук, голова ревізійної комісії ВАОО «Альраід» Сейран Арифов та голова кримського відділення ВАОО «Альраід» Мухаммад Таха.

Сейран Арифов у своїй вітальній промові підкреслив важливість тої обставини, що будівництво мечеті ведеться неподалік від християнської церкви: односільчани різних конфесій з розумінням і повагою відносяться до відправлення культових пореб одне одного, і це є хорошою основою для добросусідських відносин в селі Охотникове.

Дожил до возвращения мечети в родное село

78-річний Рифат Абдулрахманов не приховує своїх радощів: він дожив до часу, коли в його рідному селі, куди він повернувся після депортації, знову з‘явилася мечеть. Мечеть в Джага-Кущу (кр.-тат. Cağa Quşçı, Джагъа Къушчы) — так раніше звалося Охотникове — була центром громадського життя з перших років існування цього населеного пункту.

Її було зруйновано радянською владою після депортації кримськотатарського народу 18 травня 1944 року. Село втратило своє населення, свою мечеть, а в подальшому — і свою назву: Указом Президіуму Верховної Ради РРФСР від 18 травня 1948 року безіменний насеелний пункт радгоспу Джага-Кущу перейменовано в Охотникове.

Більш ніж просто культова споруда

Мечеть для кримських татар — не просто ультова споруда, але й центр культурного й громадського життя. Саме мечетям належить одна з провідних ролей у культурному й духовному відродженні кримськотатарського народу, що повернувся з депортації; адаптації людей в нових умовах, функціонуванні інститутів самоврядування общин та взаємовиручки.

Нажаль, більшість мечетей Криму було зруйновано чи розібрано для будіництва житлових будинків та господарських споруд новими жителями півострова. Крім того, не всі з уцілілих мечетей на сьогодні повернено общинам вірян; а багато з тих, що все-таки повернулися до свого першопочаткового призначення, знаходяться у аварійному стані й потребують термінової реконструкції.