Додати новий коментар

Ісламський культурний центр Сум завжди приділяв увагу потребам малозабезпечених. Допомога тим, хто опинився у скруті — один із важливих напрямків діяльности центру та прихожан мечеті, в тому числі активісток жіночої громадської організації «Амалія». Після російської агресії, що почалася ще 2014 року, з захоплення Криму та частини Луганської та Донецької областей, сумські мусульмани взяли на своє піклування переселенців з окупованих територій. А після початку відкритого вторгнення російських військ 24 лютого 2022 року переселенців у Сумах стало ще більше: рятуючись від «визволителів», до міста ринула хвиля жителів Охтирки, Тростянця, Чернігова та навіть біженці з Донецької области.

Люди потребують багато чого, й сумські послідовники ісламу намагаються забезпечити їх хоча б найпотрібнішим. Одяг і взуття, зібрані ними, знаходять нових господарів. Активісти сумської мусульманської громади, зокрема імам мечеті Рустам Хуснутдінов і голова ГО «Амалія» Анжеліка Хуснутдінова, намагаються допомогти кожному, хто звернувся по допомогу, незалежно від віри та національності людей.

Як розповів нашому виданню шейх Рустам, попри те, що помічників у них не так і багато, добрі справи не припиняються ні на день:

— До загострення ситуації, до 24 лютого, в мечеті бракувало місць для тих, хто хотів молитися. На джума приходило до 300 чоловіків і жінок, ІКЦ був переповнений дітьми… А нині багато хто, здебільшого іноземні студенти, повернувся на батьківщину, а українські мусульмани вивезли дітей у спокійніші міста України. Тож нас лишилося не так і багато. Наприклад, на святкову молитву змогли зібратися лише 11 чоловіків, 4 жінки та 8 дітей. Але ті, хто виїжджає з Сум, рятується від війни — не забувайте, що наша область межує з країною-агресором — намагаються допомогти тим, хто лишився, й тим людям, для кого й Суми проти їхніх окупованих міст здаються безпечним місцем. Дуже багато одягу та взуття передають для нужденних — ми це все сортуємо та роздаємо тим, хто у скрутних обставинах.

За словами Рустама Хуснутдінова, важко сказати, скільки людей отримали таку допомогу від початку відкритої війни:

— Статистику ми не ведемо, але щодня до нас звертається до 10 сімей по допомогу. Це й ВПО, і жителі Сум, яким також нині доводиться непереливки: через війну багато підприємств зупинилися, у людей погіршився матеріальний стан. І одяг, пожертвуваний мусульманами, дуже їх рятує. Сьогодні в Сумах майже не лишилося студентів-іноземців і підприємців із країн мусульманського світу, що були основним джерелом надходження речей до банку одягу та взуття, але багато хто поїхав, доручивши контактерам (фахівцям з роботи з іноземними студентами. — Ред.) передати речі, що залишилися в орендованих квартирах, на потреби ІКЦ. Тож запас одягу поповнюється. До того ж ми давали оголошення у групах у соцмережах, і люди діляться з земляками, чим можуть. Є й обмін: люди, що отримували допомогу давніше, щось повертають, щось беруть натомість. Хтось їде в інші області й теж повертає нам речі.

Подружжя Хуснутдінових, що лишилося в Сумах і практично без помічників надають допомогу іншим людям — приклад справді побожних людей, сповнених милосердя й піклування про ближніх. Кореспондентові нашого видання не вдалося вловити хоч натяк на осуд чи образу на тих, хто виїхав. Відповідаючи на трохи провокаційне питання, чому не поїхали, як інші, рятуючи свої життя та здоров'я, імам Рустам Хуснутдінов каже:

— Ми робимо це заради Аллага, бісмілляг. Ми повинні допомагати людям, що опинилися в такій складні ситуації. Переселенці, сумці без роботи… Не можна в жодному разі засуджувати тих, хто рятує здоров'я та життя своїх дітей, своїх дружин. Кожна людина має свої обставини, свої складнощі. Багато хто буде корисний там, куди вони поїхали. Кожному Аллаг посилає випробування за його силами. І, дасть Бог, вже скоро наша мечеть буде знову переповнена вірними, адже в тому, що Україна переможе, сумнівів бути не може — і люди повернуться до своїх міст.

Стан людей, що втекли від війни та окупації, імам розуміє як ніхто: він та його сім’я теж спізнали гіркоту поневірянь, бо мусили лишити налагоджений побут у Донецьку після захоплення міста проросійськими бойовиками. Добрі справи подружжя Хуснутдінових — це і вияв співчуття до побратимів у нещасті, і прагнення догодити Всевишньому.