Додати новий коментар

Близько півтори сотні слухачів, батьків п’ятдесятьох родин, прослухали в Ісламському культурному центрі Києва лекції Омара Хішама ат-Таліба — відомого соціолога та фахівця в царині сімейних відносин. У програмі заходу була й презентація книги «Стосунки  між батьками й дітьми» — порадник з виховання, що стала результатом співпраці кількох авторів: Хішама ат-Таліба, Абдул-Хаміда Абу Сулеймана та Омара Хішама ат-Таліба з Міжнародним інститутом ісламської думки; видання вийшло за сприяння ГС «Всеукраїнська асоціація «Альраід» і Громадського об'єднанням «Ідрак »(Азербайджан).

Семінар для батьків і презентація книги організовані Всеукраїнською асоціацією «Альраід» та Інститутом знань та  інтеграції (Тбілісі, Грузія).

— Сім'я здатна й повинна виховувати добропорядних та успішних громадян. Це завдання найлегше виконати, як людина має щасливий дім і підтримку близьких. Батьки — найперші та найліпші вчителі своїх дітей. Вони повинні бути пастирями, педагогами, тренерами, хоронителями дисципліни, менторами й репетиторами, — нагадав Омар ат-Таліб, кажучи про роль сім'ї, школи та суспільства у вихованні здатної до творення особистості. При цьому він висловив упевненість: за будь-якого впливу суспільства та оточення, найбільше впливає сім'я — і відповідальність лежить передусім на батьках, що повинні дати дитині правильні морально-етичні настанови. При цьому звучало багато прикладів із Корану, зокрема аяти сури «Лукман» та ін.

Лектор заохочував слухачів брати участь у дискусії. Обговорювали ситуації, що виникають у вихованні дітей у немусульманському суспільстві; говорили про те, як знайти золоту середину між прагненням мусульман зберегти віру та релігію, інтегруючись у немусульманське мультикультурне суспільство.

— Гарне виховання — зерно, з якого може вирости член мирного, вільного суспільства, заснованого на терпимості та принципі аш-шура (обговорення, ради). Виховання дітей вимагає участі батьків 24 години на добу, 7 днів на тиждень, 365 днів на рік. Це постійне зусилля, що не терпить делегування повноважень, на що часом йдуть батьки під тягарем обставин. Мати й батько повинні бути єдиною командою, керуватися раціональністю та знаннями, доповненими емоціями й почуттями. Знання психології, соціології, навички медичної допомоги, спілкування та віра — необхідні вимоги до батьків. Ніколи не забувайте, що кожна дитина вимагає: «Будь ласка, змусь мене почуватися важливим!»

Лектор акцентував увагу присутніх і на тому, що правильні слова батьків мають бути підкріплені правильними вчинками:

— Діти порівнюють слова батьків і їхні справи, відзначають правду й обман. Тому неприйнятна позиція батька або матері «Роби, як я сказав, а не як я роблю». Батьки повинні практикувати те, що проповідують, а якщо помилилися, то найменше, що вони можуть зробити, — чесно зізнатися дітям у своїх помилках. Дітям потрібні приклади для наслідування. Якщо батьки не дають їм гарних прикладів, діти можуть обрати неправильні. Робіть найліпше, на що здатні, вірте в Бога! Зрештою значення матиме не те, які машини, будинки або банківські рахунки ви мали, а якими батьками ви були.

Після дводенного семінару кожна родина, що брала в ньому участь, отримала подарунок — книгу «Стосунки між батьками й дітьми», а кожен учасник — Сертифікат про слухання курсу «Підготовка майбутнього покоління».

Біографічна довідка: Омар Хішам ат-Таліб народився 1967 року в Кіркуку (Ірак). В однорічному віці переїхав з батьками до США. Скінчив Університет Джоржа Мейсона, здобувши 1989 року ступінь бакалавра економіки та бакалавра соціології, потім здобув ступінь магістра (1993) та доктора соціології (2004) в Університеті Чикаго. Учасник Програми Національного наукового фонду з підготовки аспірантів (1989–1992), працював ад'юнкт-професором соціології Коледжу Деллей (Чикаго, 1998), Університету Індіана Норсвест (Гейрі, Індіана, 1999). У 2000–2003 році був доцентом соціології та кримінології Ашлендского університету (штат Огайо), у 2005–2006 — старшим фахівцем з інженерії Міжнародної корпорації впровадження наукових досягнень (Александрія, штат Вірджинія). У 2009–2011 роках — доцент соціології в Міжнародному ісламському університеті в Малайзії. Автор статей на теми сімейних відносин, освіти, добродійності, соціальної роботи, учасник ряду наукових конференцій.