Додати новий коментар

7 березня 2018 року о 13:30 у приміщенні ІА «Главком» (вул. Шовковична, 8/20) відбудеться прес-конференція муфтія мусульман України Саіда Ісмагілова, керівництва столичного ісламського культурного центру та народних депутатів України. Привід для зібрання невеселий: проведені СБУ обшуки в мечетях, ісламських центрах і домівках українських мусульман.

Маємо надію, що представники ЗМІ не оминуть увагою цю подію, адже свавіллю силовиків, наклепам і фабрикації обвинувачень не має бути місця в Україні.

Річ у тім, що мечеті та ісламські центри мусульман України обшукують уже втретє протягом року. Останній обшук відбувся цього вівторка, 6 березня 2018 року. Близько 6 ранку під час обшуку зламали двері книжкової крамниці на території київського ІКЦ та підкинули кілька примірників книжок, визнаних судом за «літературу, що розпалює міжрелігійну ворожнечу», — саме ці книжки й було вилучено під час обшуку.

Цю літературу вже підкидали до мечеті громади мусульман Житомира та до сумського ІКЦ, — в обох випадках одразу приходили з обшуком працівники СБУ. За словами імамів, вони щодня перевіряють мечеть на наявність принесеної туди без дозволу адміністрації літератури — і щоразу не встигали знайти ці кілька примірників першими.

Що сталося сьогодні

Голова ГСВА «Альраід» Сейран Арифов висловив своє нерозуміння та обурення діями силовиків, що не тільки привезли «своїх» понятих, а й незаконно перешкодили охоронцеві — єдиному представникові персоналу комплексу на час обшуку — повідомити адміністрацію та викликати інших понятих.

У своєму дописі в мережі Facebook пан Арифов поцікавився, чи справляє СБУ поминки за Сталіним? Бо як пояснити, що на наступний ранок після 65 роковин смерті тирана та переслідувача інакодумців працівники служби вдерлися з обшуком до ІКЦ Києва, мотивувавши свої дії пошуком кількох певних книжечок?

«Маю кілька запитань до нашої „доблесної“ Служби безпеки України. Почну з головного: ми з Росією воюємо чи улесливо її копіюємо?» — написав шейх Сейран. А далі висловив подив, що з обшуками вкотре приходять до проукраїнських мусульманських організацій і ніколи — до тих, що становлять загрозу територіальній цілісності та безпеці України. Чому було треба приходити о 6 ранку, коли напевно нікого нема, а не під час робочого дня, коли адміністрація та співробітники на місці, та й понятих можна було знайти тут же, а не везти «своїх»? Чому не дивує спецслужби те, що шафкою з чайними чашками, в якій нібито знайдено літературу, що «розпалює ворожнечу проти немусульман», користуються щодня й співробітники-немусульмани? Чому обшук проведено з порушеннями процесуальних норм? І, нарешті, чому книжковий магазин обшукали так вибірково, переривши конкретні полиці з книжками, але не торкнулися інших? «Раптом ми там який-небудь „Майн Кампф“ ховали, а ви не догледіли? Ай-яй-яй!» — дорікнув голова Асоціації.

В іншому дописі Сейран Арифов висловив обурення обшуком у квартирі релігійного діяча та голови відділу ознайомлення з ісламською культурою Асоціації «Альраід» Тарика Сархана. Цей обшук відбувся в один час з обшуком в ІКЦ, і знайшли ті самі брошурки — який збіг!

«Уявіть ситуацію: 6 ранку, всі додивляються останні сни перед новим робочим і шкільним днем. Дзвінок у двері. Крихітну квартирку, де Тарик живе з дружиною Оленою та п’ятьма дітьми-школярами, наповнює натовп представників „спецслужб“. Мешканці квартири ледве встигли так-сяк убратися; діти налякані й не розуміють, що коїться», — пише голова Асоціації.

Викликає подив і саме місце, де брошурку зрештою знайшли: «…під холодильником! Усі ж-бо люди там улюблені книжки й ховають, правда? Олена розповіла, що й до холодильника заглядали — там взагалі найкраще місце для домашньої бібліотеки — ясно кожному».

До речі, зміст знайденої «літератури» категорично суперечить тому, що Всеукраїнська асоціація Альраід і ДУМУ «Умма» не тільки проповідують, а й друкували за всю історію свого існування, і це також відзначив пан Арифов:

«Зміст „знайдених“ вами книжечок прямо суперечить тим поглядам, що ми завжди послідовно обстоювали. У цьому можна переконатися, проаналізувавши публікації наших веб-сайтів, газет і зміст літератури, що ми самі видавали протягом багатьох років».