Додати новий коментар

Минулої неділі в Ісламському культурному центрі Львова було велелюдно: там відбувся відкритий семінар, покликаний допомогти вірним краще підготуватися до Рамадану, що почнеться вже цими вихідними. Мусульман закликали чинити те, що допомагає заробити нагороду Всевишнього, і застерігали від того, що цю нагороду нищить.

Перша хафіза-українка Віра Фриндак розповіла про важливість вивчення Корану або принаймні читання окремих сур протягом місяця посту, а також роздумів над прочитаним. Вона нагадала присутнім історію об’явлення коранічних аятів, історію його кодифікації. Хафіза розповіла як про збереження самого тексту, так і про дбайливе передання від учителя до учня кожного з підтверджених особисто пророком Мухаммадом (мир йому і благословення) стилів читання: аж до наших днів існують нерозривні ланцюжки передавачів цього вміння!

І, звичайно, хафіза дала поради з заучування Священної Книги, що спиралися на її власні успіхи та помилки. Серед них — важливість сталості (заучувати потроху кожен день), підтримки сім’ї та подруг (набагато легше заучувати в групі; до того ж, можна перевіряти вивчені кожним уривки), а також використання ранкових годин після вранішньої молитви (коли заучування найефективніше) .

Лекція Ольги Фриндак охоплювала приховані вади, що може мати всякий. Через те, що, на відміну від вад явних, вони часто невидимі, поки їх не озвучили — громадський осуд не є страшний. Усе, на що можна спертися в боротьбі з ними, — тільки власна мотивація та сила волі. Ба більше, людина не завжди й усвідомлює справжню природу особистих переживань і зовсім не завжди розуміє, що чинить гріх. Такі гріхи, наприклад, — заздрість, пиха та жорстокість.

Пророк (мир йому і благословення) сказав:

«Не заздріть одне другому. Справді, заздрість — це бритва. Але зрізає не волосся, а релігію»; «Не ввійде до раю той, хто мав у серці хоч трохи зарозумілості».

Боротися з прихованими вадами конче треба. Одного разу Посланець (мир йому і благословення) присвятив аж три дні розповідям про людину, нагороджену ще за життя райськими садами (це був Саад ібн Абі Ваккас), і секрет його був не в додаткових молитвах і закяті, а в тому, що він не лягає спати, якщо в його серці злість, ворожнеча або заздрість щодо мусульманина.

Це нагадування було дуже важливим для гостей семінару: справді великі збитки має той, хто старанний у поклонінні, щоб заслужити вдоволення Всевишнього, але безтурботний у прихованих гріхах і сам занапащає свою нагороду.