Додати новий коментар

Міжнародна жіноча конференція — це не тільки можливість послухати доповіді учасниць, а й чудовий майданчик для обміну досвідом між представниками організацій, що працюють у схожих галузях. Таким чином учасниці конференції Налан Дал, координатор IHH із питань міжнародного партнерства на рівні організацій, та Камілія Юніс, фахівець FIOE в галузі сім’ї, обговорили з керівництвом Всеукраїнської асоціації «Альраід» розширення співпраці та свої останні напрацювання, а також зустрілися з активними жінками-волонтерами, здебільшого учасницями Жіночої громадської організації «Мар’ям». Саме на цій, другій, зустрічі спілкування вийшло особливо цікаве, адже жінки не лише говорили про робочі моменти й ділилися організаційними секретами, а й дискутували про нагальні проблеми, типові для будь-яких суспільство, «західних» і «східних». І там, і там жінкам треба чимало постаратися, щоб їх почали сприймати серйозно.

Проте, жінки — і гостя цілий час на тому наголошувала — мають величезний потенціал не тільки для дому, родини, а й для глобальніших досягнень. І згадала приклад, як звичайні турецькі жінки збирали гроші на артезіанські свердловини в Африці, і що два кораблі зі всесвітньо відомої «Флотилії свободи», зокрема флагман «Маві Мармара», куплені за кошти, зібрані жінками Туреччини і країн Затоки.

Крім того, є ще одна важлива жіноча роль — особистим прикладом надихати дітей робити навколишній світ трохи краще, добріше, справедливіше, адже з матір’ю діти разом набагато більше часу, ніж з батьком.

Гостя з Франції Камілія Юніс розповіла, як поєднувала активну громадську діяльність і ролі дружини й матері трьох дітей. Діти вже дорослі й гаряче підтримують її в нинішніх проектах.

— Я вважаю, що дуже важливо не просто «відбалакатися» від дітей чи «відкупитися» від них солодощами та подарунками — треба говорити зі своєю дитиною, пояснювати їй, чому саме мама тепер буде зайнята деякий час, чому так важливо зробити те, що вона має робити, — наголосила Камілія, згадуючи, що намагалася, по змозі, брати з собою дітей на різні наради, добродійні заходи; беручись до роботи над черговим проектом, вона радилася не тільки з чоловіком, а й з дітьми, пояснюючи їм у зрозумілій для них формі, в чому саме полягає новий проект, і чому він такий важливий.

— Це не тільки дозволило моїм дітям вирости з розумінням, що є люди, які потребують допомоги, що опинилися в складній ситуації, з якою їм самим не впоратися, але також дало їм можливість справді відчувати, які вони самі для мене важливі. Відчути, що їхня думка, їхній голос має значення, знати, що я все одно передусім їхня мати, і вони — мій пріоритет. А ще це була наша з ними спільна добродійність, адже діти добровільно жертвували частину мого часу та уваги, що по праву була цілком їхня, чужим для них людям, що не вередували й не відчували себе покинутими, відсунутими на задній план. Дотепер саме їхня підтримка додає мені сил і натхнення, щоб досягати чогось більшого.