Додати новий коментар

Саме таку думку висловив представник Департаменту національностей та релігій Міністерства культури України на церемонії підписання Хартії мусульман України (із повним текстом можна ознайомитися за посиланням), що відбулася в інформаційному агентстві «УкрІнформ» 5 грудня.

«Єднання мусульман України на позиціях українськості та української ідентичності є досить позитивний факт, і я вважаю, що Хартія мусульман України стане фактором, що спонукає інші релігії та конфесій продемонструвати свою єдність заради нашої держави», — зазначив урядовець.

Серед членів ВАГО «Альраід» документ підписали представники ЖО «Мар’ям», ГО «Разом з законом», Центру сертифікації халялю ВАГО «Альраід».

Шейх Сейран Аріфов, що підписав Хартію від ВАГО «Альраід», уважає, що це визначна подія:

«Подібні ініціативи вже були в Європі, і ось тепер такий документ — у нас. Зрозуміло, він недосконалий. Можливо, досі є якісь зауваження до тексту. Але ніхто не каже, що трохи згодом ми не зможемо зібратися ще раз та уточнити окремі формулювання».

«Маємо багато викликів — і окупація, і екстремізм, і намагання якихось ультраправих сил роздмухувати ісламофобію. Звичайно, цей документ не відповість на всі виклики, не розв’яже всіх проблем. Та ми віримо, що це — крок до розв’язання проблем як серед самих мусульман, так і в українському суспільстві у сферах, стосовних до мусульман. Це буде платформа для подальшої співпраці», — сказав Сейран Аріфов, зазначивши, що підписаний документ — результат інтенсивної співпраці цілої низки мусульманських організацій.

Хартію підтримали не тільки представники різноманітних мусульманських організацій та об’єднань (під документом 34 підписи, але до нього можуть приєднатися всі охочі в будь-який час). Документ отримав схвальні експертні висновки в цілій низці наукових інституцій. Зокрема, Олександр Саган із відділу релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України зачитав експертний висновок, де передусім констатується позитивний факт появи принципово нового документу, що окреслює принципи та підходи сучасного бачення життя мусульманських громад України у суспільстві з переважно немусульманським населенням. До того ж — і цю думку поділяють інші експерти — на відміну від відомої Хартії мусульман Європи, ухваленої 2008 року, Хартія мусульман України — документ конкретніший і не такий декларативний, бо визначає принципи співжиття мусульман саме з урахуванням української специфіки.

Олександр Саган, зокрема, відзначив тези щодо визнання культурного та етнічного різноманіття представників різних мусульманських об’єднань, зацікавленість мусульман у збереженні та зміцненні української державності та підтримці єдиновірців, що зазнають утисків, готовність мусульман жити в сучасному суспільстві, готовність обстоювати права та свободи, а також викладені в Конституції зобов’язання перед українською державою.

Науковець наголосив, що відносини мусульманської та християнської громад на теренах України мають складну історію, проте не варто конфесійно її ангажувати — треба шукати в ній те, що об’єднує українців, мусульман і християн, у складні часи постання та розбудови української держави, яка б як громадянське суспільство розвивалася на добро всьому українському народові.

«Отже, хартія має характер не вузькоконфесійного документу, а спрямована на досягнення суспільного миру та гармонії. Вона пропагує пошук шляхів для розв’язання спірних питань як між мусульманськими об’єднаннями України, так і в відносинах між мусульманською громадою та іншими віровизнаннями, а також у системі державно-церковних відносин. [...] Відзначимо й актуальність ухвалення такого документу саме тепер, коли тисячі мусульман Криму та Донбасу стали вимушеними переселенцями, опинилися в незвичних для них (та й для цілого українського суспільства) умовах внутрішньої міграції, а чимало мусульман навіть стали жертвами окупаційного режиму», — зазначив експерт.

Експертний висновок Центру ісламознавства Національного університету «Острозька Академія» зачитав доцент цього закладу Михайло Якубович. У висновку зазначено, що документ можна вважати за унікальний і такий, що фіксує досвід існування мусульманських громад у світському суспільстві з немусульманською більшістю.

«Загалом положення документу випливають з концепції ісламського активізму XX–XXI ст., тобто пріоритету мусульманського представництва в суспільному й політичному житті перед традиційним зосередженням на теологічних і ритуальних питаннях, що допускає наявність відмінностей між мазгабами (теологічними школами Ісламу), спираючись на найзагальніші норми. Показове визнання різноманіття, культурного та етнічного».

Сергій Данилов із Центру близькосхідних досліджень Інституту сходознавства підкреслив, що поява Хартії мусульман України стала безперечно знаковою подією для релігійного та суспільного життя нашої держави.

«Щоб не повторювати колег, я зупинюсь саме на викликах, бо саме виклики, ті специфічні проблеми, що постали перед українською державою та перед мусульманською громадою, спричинили появу документу, його ухвалення та, врешті-решт, сьогоднішнє велелюдне зібрання. Маємо поєднання загальнодержавних викликів зі специфічною ситуацією однієї релігійної громади. Мусульмани — невіддільна частина української політичної нації, а Іслам — одна з давніх релігій нашої землі. Постало питання включення цих сторінок до суспільно-визнаного історичного наративу», — підкреслив експерт.

Маріуш Маршевський, професор Познанського університету, поділився своїми думками про важливість цього документу з погляду процесів, що відбуваються в Європейському Союзі:

«Деякі партії та політичні угруповання, про які вже йшлося, користуються тим, що частина мусульман намагається самоусунутися з політичного поля, вважаючи інтеграцію та побудову сучасного суспільства чимось, що суперечить Ісламові. Водночас цим користуються сили, що є ворогами демократії, певною мірою: і авторитарні режими, і екстремістські угруповання. Ініціатива українських мусульман дуже важлива з цього погляду, бо дає шанс запобігти тим конфліктам, що тривають на Заході, і що їх використовують вороги демократії. Це великий шанс інтегрувати мусульман в українське суспільство та скористатися величезною творчою енергією українських мусульманських громад на добро українській державі, українському суспільству — особливо в такий складний період для України».

Гульнара Бекірова, історик і активіст кримськотатарського національного руху, зазначила, що це, без перебільшення, — історична подія. Вона подякувала за таку ініціативу, адже вважає її за позитивний крок для розвитку України, кримськотатарського народу, зокрема, та Криму.

Юрій Кочубей, дипломат і науковець, також висловився щодо ухваленого документу:

«Важливо, що мусульмани, об’єднавшись, висловилися за єдність своєї держави, тобто України, і виступили з побажаннями їй процвітання й розвитку. [...] Нам залишається тільки зробити все, щоб пункти цієї Хартії виконувалися щодня, нашими молитвами й нашими діями. Бо просто говорити — мало. Треба зробити все, щоби принципи документу реалізовувалися на добро мусульманам України та іншим українцям, незалежно від релігійної приналежності».