Ви є тут
Додати новий коментар
У гімназії «Наше майбутнє» при Ісламському культурному центрі Києва рік тому відкрилася спортивна секція ушу. Нині кількадесят хлопчиків опановують тут секрети цього бойового мистецтва. Інтерес до нього тоді розбудив відкритий урок, що в мечеті ІКЦ провели тренери Ігор Семко й Олег Ломенко спільно зі своїми учнями з «Броварського клубу ушу».
А в середу, 16 березня, вихованці Броварського клубу знову відвідали ісламський центр, і цього разу перед вдячними глядачами виступили вже й майбутні майстри ушу зі спортивної секції, що діє при гімназії «Наше майбутнє». Діти показали, чого можна навчитися, регулярно й сумлінно займаючись: продемонстрували комплекси вправ таолу, навички бою палицями (киями) й макетами мечів, контактних різновидів ушу-саньда.
Виступи викликали інтерес хлопчиків до цього виду спорту — ще б пак, адже заняття допоможуть відчувати себе сильним, спритним, здатним дати гідну відсіч будь-якому хуліганові.
Зауважмо, дівчатка-мусульманки так само були б не проти опанувати техніки самооборони, але, на жаль, мусять почекати: як сказав тренер броварського клубу Ігор Семко, тренери-жінки для спортсменок-мусульманок ще тільки підростають. Хлопчики ж вимагали записати їх до секції ушу саме тут і зараз! Проте в деяких батьків виникли сумніви, чи не заборонений для мусульманина спорт, що передбачає контактний бій, удари суперникові, зокрема й у голову, та заподіяння шкоди його здоров’ю. Одна з жінок спитала про це тренера.
— Ігоре Миколайовичу, таж нокаути й нокдаун у контактних боях ніщо інше, як симптоми струсу головного мозку: у момент удару мозок здригається... — висловлювала свої побоювання мама одного з хлопчиків.
— Причому отримати струс мозку чи враження інших органів цілком можливо не тільки в ушу-саньда, але й в інших видах східних єдиноборств: тайського боксу (муай-тай), карате, тхеквондо, айкідо й подібних. Тобто, йдеться про навмисне завдавання шкоди людині, і то не задля оборони, не як відповідь на напад ворога...
Розповівши про свої сумніви, вона додала, що дуже хотіла б, щоб її дитина була сильна й могла захистити й себе, і близьких, але її так само хвилює, яким чином реалізується в східних єдиноборствах властивий їм принцип «виховання духу через виховання тіла». Якою мірою мораль східних єдиноборств, «просякнутих філософією буддизму, даосизму», відповідає ісламській етиці, тому релігійному вихованню й поведінці, яке вона намагається прищепити своїй дитині.
— Усім відомо, що ці види спорту, зокрема, в Китаї та Японії, дуже пов’язані з поширеною в цих країнах релігією та філософією. Чи практикується це в наших секціях, клубах, школах? — питалася мати.
Ігор Семко відповів, що він і його колеги-тренери дають дітям можливість фізично розвиватися та допомагають опанувати навички самооборони, і тренування ушу не супроводжується якимись лекціями зі східної, зокрема китайської, філософії.
— Серед понад вісімдесятьох вихованців броварського клубу — діти з різних сімей, де визнають різні релігії. Повірте, й батьки-християни ставлять подібні питання, тож до занять ушу ми ставимося так само, як до занять будь-яким іншим видом спорту чи фізичною культурою, не нав’язуючи й не пропагуючи якоїсь особливої релігії чи філософії. Ми даємо дітям і підліткам можливість стати сильним, спритним, здоровим і вміти захистити себе, — каже тренер.
Варто сказати, що такий підхід — спорт і фізкультура заради здоров’я та безпеки Іслам схвалює. Ось що говорить Європейська рада з фатв з приводу таких видів спорту, як бокс і східні єдиноборства (карате, айкідо, джиу-джитсу та інших):
— Спорт узагалі дозволений в Ісламі, може, навіть обов’язковий. Пророк (мир йому і благословення) закликав своїх послідовників займатися спортом і вправами, що (коли вони безпечні) збережуть тіло здоровим. Іслам дозволяє все, що чисте й корисне для людини. Він закликає мусульман бути сильними й використовувати всі засоби, щоб стати сильніше. З хадисів відомо, що Пророк (мир йому і благословення) давав перевагу сильному мусульманинові.