Додати новий коментар

Близько двох тижнів активістки Жіночої громадської організації «Мар’ям» збирали одяг, взуття, пожертви, продукти й побутову техніку, щоб порадувати вихованців двох шкіл-інтернатів та одного будинку маляти. І цієї суботи, 7 листопада, чотири набиті «під зав’язку» машини виїхали з двору київського Ісламського культурного центру, щоби приєднатися до каравану автомобілів інших учасників доброчинного проекту «ВАРТІ уваги» й привезти дітям такі потрібні речі : 10 великих мішків і кілька сумок одягу, сортованого за віком, взуття, харч, ліки, підгузки, два телевізори, два DVD-плеєри, бензопила (для заготівлі дров на зиму).

Волонтери відвідали три дитячі заклади: в Коростишеві, Кмитові й Новограді-Волинському. У перших двох — діти від 5 до 18 років, у третьому — до 5 років. Привезли подарунки, а також підготували солодкий стіл та майстер-класи (для старших дітей): мусульманки займалися з дівчатками квілінгом і валянням вовни, у той час чоловіки грали з хлопцями в баскетбол та інші спортивні ігри на вулиці — добре, що погода дуже сприяла.

У кожному з цих закладів свій особливий підхід до виховання дітей. Наприклад, у Коростишеві директор ставиться до дітей як до друзів, намагається знайти в кожному те, з чим він у майбутньому зможе йти по життю і не пропасти в нашому суспільстві; у Кмитові трохи інакше: там сувора дисципліна, але, звичайно, кожна дитина мріє про родину, батьків, що її любитимуть, і звичайні речі все одно сприймають як маленьке свято. Наприклад, волонтери ледь стримали сльози, коли, пригощаючи дітей солодощами, почули радісне: «О, цукерки! Це таке багатство!».

У Будинок маляти в Новограді-Волинському караван приїхав уже в другій половині дня, але якраз вчасно, щоб діти встигли прокинутися після денного сну. Малюки виспалися й були активні, просилися на руки, обіймали гостей і хотіли, щоб з ними пограли. Вони довго не відпускали відвідувачів, прохали «залишитися ще трошки».

За словами Мар’ям Абдалли, ініціатора участі активістів ІКЦ у цій акції, поїздка дозволила мусульманам поглянути на проблему покинутих дітей і дітей-сиріт зовсім іншими очима: «І нам би дуже хотілося, щоб це починання з нашого боку мало продовження. Дуже хочеться дати цим діткам хоч трохи тепла, ласки, радості, подбати про них, а також дуже подякувати організаторам — Олені Мануіловій, Владу Роль-Шиляєву та всім, хто був з нами цього дня!»