Додати новий коментар

Київські мусульманки — як активістки ГО «Мар'ям», так і парафіянки мечеті міського Ісламського культурного центру — вкотре зібралися у вихідні разом, щоб приготувати їжу для солдатів із зони АТО, які перебувають на лікуванні в Київському військовому госпіталі.

Цього разу вирішили нагодувати більшу кількість хлопців, тому страву дня — плов з куркою — готували з розмахом. Величезного казана якраз вистачило на 60 порцій. Поки готувалася основна страва, жінки накрутили налисників з солодким сиром, доукомплектувавши десерт баночкою меду. Нагадаємо, що ця акція є безстроковою, тому запрошуємо всіх охочих (незалежно від конфесійної приналежності) приєднуватися!

Коли всю їжу розфасовали і доставили до госпіталю, делегацію з ІКЦ тепло зустріли добровольці з «Волонтерської сотні», які кожен свій день присвячують турботі про забезпечення солдатів усім необхідним: їжею, одягом, ліками, засобами гігієни, зв'язком з навколишнім світом. Вони ж збирають кошти для тих поранених, які потребують дорогого лікування.

Кажуть, що солдатів, які, як правило, воюють на ентузіазмі, піднімають на ноги завдяки цьому ж ентузіазмові безлічі громадян, які з радістю допомагають. Без цієї всенародної підтримки складно було б впоратися.

— Не забувайте хлопців, провідуйте їх. Решту їжі ми віднесли до психіатричного відділення — там дуже потрібна їжа, її не вистачає, — розповідає волонтер Наталя Юсупова.

— Наскільки не вистачає?

— Держава виділяє на харчування одного пацієнта військового госпіталю 7 гривень на день. Проаналізуйте, чи можна на цю суму «розгулятися». Тому годуємо хлопців за допомогою небайдужих людей і родичів, які проживають неподалік. Але ж більшість хлопців — нетутешні, і рідні проживають далеко...

Солдати нічого не просять. На запитання «Може, вам потрібно щось, можливо, ми щось принесемо?» завжди скромно відповідають: «Спасибі вам, що не забуваєте! Нічого не потрібно, у нас є все необхідне!» «Хіба що малюнки дитячі, якщо у малюків є бажання», — трохи подумавши, додає «кіборг» Стас. — «Вони роблять наші будні яскравішими!»

«Малюнки, звичайно, надихають і вселяють оптимізм», — говорять хлопці з другої палати відділення травматології. — «Але іноді у них відображаються надзвичайна тривога і емоції, які впливають на свідомість дітей. Адже наш народ оголосили ворогами, фашистами, тому вони болісно це переживають. Нещодавно, наприклад, попросили шкільну вчительку, яка принесла малюнки, поспілкуватися з батьками одного з юних авторів, порадивши їм звернутися до шкільного психолога, адже хлопчика не можна залишати наодинці з таким стресом».

Солдати раді відвідувачам, новим знайомствам і спілкуванню: «Йдучи воювати, щоб захистити свій народ, багатьом цей народ спочатку видається дещо... абстрактним поняттям. Але коли бачиш безліч незнайомих людей, які небайдужі до твоєї долі, цікавляться і намагаються допомогти — тоді насправді розумієш, наскільки ми єдині. Перебуваючи в одному човні, тільки разом подолаємо будь-які випробування, що випали на нашу долю».

Загалом, хлопці не сумують: «У мене в середу операція, у суботу друга, тільки в четвер я можу харчуватися не за розкладом... а потім я хочу піти на концерт Макаревича! Як бачите, ніколи сумувати, адже у мене дуже щільний графік!» — розповідав солдат з Миколаївської області, проводжаючи на здоровій нозі і милицях гостей з ІКЦ до виходу з корпусу травматології.