Додати новий коментар

Це свято вчить не тільки покладатися на Всевишнього в усьому, але також бути уважними і милосердними до людей, що нас оточують. Протягувати руку допомоги тим, хто опинився у важкій життєвій ситуації.

Цього року на долю нашої країни випало чимало випробувань: нам доводиться давати відсіч зовнішньому агресорові. Ця проблема є загальною і стосується всіх — не тільки жителів окупованого Криму або зруйнованого Донбасу. І якщо цих людей Бог випробовує втратою близьких, майна, відчуття безпеки і впевненості в завтрашньому дні, то водночас він випробовує і нас. Чи готові ми продемонструвати у своїх вчинках задекларовані цінності? Чи готові їх відстоювати, боротися за них,  жертвувати своїм майном і комфортом?

Не потрібно зволікати, поки війна прийде під наші вікна, адже роблячи вигляд, що нічого не відбувається і нас це не стосується, вона обов'язково прийде. Не потрібно вдавати, що похоронка, яку отримали сусіди, — не наше горе. Тому що їх син, чоловік, брат, батько загинув, захищаючи усіх нас.

Не потрібно заради власної зручності сприймати всіх переселенців з певною упередженістю і залишаючи їх напризволяще у вирішенні проблем. Так, серед них дійсно є такі, які виїхали на дорогих автомобілях і вивезли своє майно, однак більшість цих людей вимушено покинули все, рятуючи свої життя. Серед них дійсно є невдячні люди, які вважають, що всі їм винні, але ж для значної частини людей небайдужа доля України, тому вони були змушені виїхати саме через проукраїнську позицію і намагаються нічого ні у кого не просити, вирішуючи свої проблеми самостійно...

Тож протягнемо руку допомоги цим людям. Протягнемо руку допомоги солдатам — як тим, які на фронті, так і тим, які заліковують рани в госпіталях. Вони відчувають потребу не тільки у повноцінному харчуванні (яким держава їх, на жаль, не забезпечує), не тільки в одязі і фінансовій допомозі — їм необхідна звичайна людська увага, турбота, співчуття. Адже найстрашніше — бути непотрібним співвітчизникам,  заради яких ризикуєш життям.

Цього року ми вирішили відправити м'ясо жертовних тварин для допомоги вимушеним переселенцям із АР Крим і Донбасу. Однак ми не повинні обмежувати свою милість і турботу про ближніх лише кількома днями на рік, адже ми сподіваємося, що Всевишній посилатиме нам Свої блага і  Свою милість щомиті. Тож закликаємо регулярно здійснювати добрі справи, враховуючи свої сили і можливості. Якщо кожен буде щирим у цих прагненнях, перш за все, перед собою, то тільки тоді у нас є з’явиться шанс на подолання проблем, як зовнішніх, так і внутрішніх, і побудувати більш добре, більш справедливе, більш щасливе і забезпечене суспільство

Зі святом, дорогі одновірці, і  нехай допоможе нам Бог!