Add new comment

Народний герой України, медик-доброволець Ольга Башей, що тепер обіймає посаду юриста в Ісламському культурному центрі Києва, у своєму виступі на прес-конференції з приводу проведеного в ІКЦ обшуку зазначила численні процесуальні порушення, дивну форму «представника СБУ». Вона також оголосила про намір позиватися до всіх судових інстанцій, зокрема й міжнародних, адже такий кричущий випадок свавілля не має бути замовчаний.

Пані Башей підкреслила, що силовики заздалегідь знали, де саме шукатимуть, і не лише заборонили охоронцеві здійснити телефонний дзвінок та попередити керівництво ІКЦ, а й відмовились оглядати чоловічі та жіночу зали мечеті:

— Вони одразу ж сказали: «Нам потрібен 3–4 поверх, у вас там учительська, і ще деякі кімнати, які ми хочемо оглянути». Це викликало в юристки логічне запитання: — Коли вони ввійшли до ІКЦ та сказали, що саме хочуть оглянути — уже напрошується висновок, куди вони хотіли підкидати книжки.

Вона висловила подив, що для обшуку в одному ІКЦ був перекритий цілий провулок, унаслідок чого працівникам інших підприємств, розташованих у ньому, не давали пройти на роботу, а дітям — до школи.

Не лишилося поза увагою медика-добровольця, що по кількох роках на фронті добре знається на різних зразках форми, й вбрання одного з «гостей»:

— На відео <…> цей співробітник іде в формі, що є гібридом військової та поліційної. Мене це здивувало, і я сказала йому: «У вас форма якась цікава» — він трошки знітився й зайшов за спину іншого співробітника, щоб я на ньому не акцентувала увагу.

Кажучи про «понятих», пані Ольга не змогла добрати інакшого визначення, як «діти», та зазначила, що привезені слідчими з собою люди не можуть бути понятими:

— Ті, хто бодай трохи обізнаний у кримінально-процесуальному законодавстві, знає, що поняті — це ті люди, що перебувають неподалік від місця злочину чи слідчих дій. А вони привезли з собою неповнолітніх дітей: для мене це діти, бо їм 17, 19, 20 років. Можна було би подумати, що їх знайшли дорогою сюди — але в нас поблизу нема навчальних закладів. Можна, звісно, припустити, що це студенти-медики, які були інтернами в сусідній лікарні, — але вони ще замолоді для інтернатури. <…> У протоколі навіть зазначено рік народження: 1997, 1998, 2000 рік! Вони не розуміли, де вони, хто вони, й для чого їх сюди привезли. Використовувати дітей для таких обшуків — уже думали б головою, що робили!

Не приховувала пані Башей і свого ставлення до «логічності» вибору місця закладання книжок — в учительській:

— Знайшли книжки в тій шафі, де в них посуд стоїть. Теж якось би вже головою думали, куди кидати. <…> Охоронцеві, що відчинив їм двері, вони закрили весь огляд — він не бачив, що там робиться внизу. Співробітник СБУ присів і охоронець його не бачив, а потім встає й каже: «Книжки знайшли!» Коли ми спитали у викладачів (чи то їхні книжки. — Ред.), ті відказали: «Вибачте, але ми там посуд тримаємо. Це якось навіть негарно — книжки разом з посудом тримати».

Говорячи про крамницю, пані Ольга підкреслила, що крамниця — приватна, і там продається не тільки література, а й засоби догляду за собою, одяг тощо:

— Співробітники СБУ, на жаль, обманули нашого охоронця, сказавши, що будуть усе оглядати в його присутності. Коли вони відволікли його увагу на вчительську, у цей час вдерлися до магазину — і ви вже бачили на відео, як вони винесли великий пакунок, винесли його за межі території. Зробили свою брудну справу, а потім принесли назад і сказали: «Ось ми ще 2 книжки знайшли, які є екстремістськими». Дуже погано, що СБУ ставляться так до людей: що б вони не сповідували — Іслам, православ’я — такого не можна робити в таких місцях і так поводитися.

У виступі Народного героя України знайшлося місце й для подяки «героям» із СБУ:

— Мене запитав один журналіст учора, чи були якісь неправомірні дії з боку СБУ? Він, певно, мав на увазі, чи нас не поклали носами вниз? Але носами вниз тоді треба було класти всю школу, всіх дітей, усіх викладачів. Добре, що такого не було. Хоча б не поклали обличчям вниз ані нас, ані дітей — ось за це дякуємо. А в іншому вони вели обшук усупереч процесуальному законодавству.

Найбільше юристку здивувала зухвалість, з якою порушувалися процесуальні норми: здавалося, вони просто грають спектакль для охоронця, не переймаючись, як то виглядає збоку:

— Хіба що, може, не подумали, що в нас справді ведеться відеоспостереження, на якому буде видно, що вони робили на вулиці, і що робили в приміщенні, коли розійшлися та все оглядали.

Ольга Башей також зазначила, що на всій літературі, що до її друку мають відношення ГСВА «Альраід» та ДУМУ «Умма», є логотипи цих організацій, а книжки інших видавництв, що є в бібліотечних фондах, мають печатки ІКЦ. Жодного з цих розпізнавальних знаків не було на «вилученій» літературі.