Add new comment

Більшість українців про тюбетейку знають небагато — переважно відомий анекдот «... а коли в мене руки в боки, мені байдуже, на який бік ти тюбетейку надів». А ось ті, хто прийшов на Вечір узбецької культури, що відбувся в Ісламському культурному центрі Києва 27 лютого, вже можуть розповісти, що загалом налічують шість історично сформованих регіональних груп головних уборів: ташкентська, самаркандська, бухарская, кашкадар’їнська, сурхандар’їнська та хорезмська. І традиційні орнаментальні мотиви — наприклад, у Ферганській долині це контрастне поєднання чорного й білого — кожна майстриня тюбетейок збагачує своєю фантазією. Багатство та різноманітність забарвлення та орнаменту, техніки вишивки таке велике, що ускладню будь-яке перерахування декору тюбетейки.

Вечір пройшов у рамках ініціативи Жіночої громадської організації «Мар’ям», що передбачає ознайомлення з культурою різних народів, представники яких відвідують мечеть ІКЦ. Перед цим відбулися дні української, арабської та кримськотатарської культури. Такі заходи незмінно привертають увагу мусульман і немусульман: завжди цікаво відкрити для себе іншу культуру, а в рамках таких вечорів для цього не треба покидати України, ба більше — Києва.

Огляд традиційного декоративно-прикладного мистецтва тюбетейками аж ніяк не обмежився: національні костюми, подушки, валики, фіранки для ніш та окремих приміщень, молитовні килимки — це все рясно оздоблювалося традиційною вишивкою, в тому числі й гаптувалося золотом. А чого вартий савнозвісна узбецька порцеляна з традиційними стилізованими зображеннями квіток бавовнику!

Захоплюють і шедеври архітектури, що донаших днів збереглися в узбецьких містах — вони відносяться до найдавніших у світі. Звичайно, слайд-шоу не може цілком передати пишність поховального комплексу Шахі-Зінда в Самарканді, мінарету Калян, мавзолеїв, медресе Мірі-Араб, мечетей Баланд і Ходжа Зайнуддін, палаців, критих базарів і лазень — але навіть слайди викликали захват гостей.

Під час слайд-шоу присутнім запропонували взяти участь у міні-вікторині й згадати імена найвидатніших мислителів, літераторів, учених і лікарів — вихідців із того чи іншого міста. Аудиторія безпомилково називала імена Аль‑Бухарі, батька медицини Абу Алі Ібн Сіни (Авіценни), знаменитого вченого та астронома Улугбека, поета, мислителя й філософа Рудакі, гуманіста, мислителя, державного діяча Алішера Навої, правознавця та релігієзнавця Махмуда Замахшарі (Абу‑ль‑Касим Махмуд ібн Умар Замахшарі) і багатьох інших.

І, звичайно ж, традиційне частування — багатство його смаку не поступалося багатству фарб, а аромати його дражнили відвідувачів ісламського центру. Офіційна програма давно закінчилася, а гості не припиняли обговорювати побачене, обмінюватися враженнями за піалою ароматного чаю.