Add new comment

1-8 червня 2013 року в смт. Миколаївці (АР Крим) ВАГО «Альраїд» організувала проведення щорічного літнього культурно-оздоровчого табору для сиріт. Цього року діти обох статей відпочивали одночасно, хоча, як і раніше, окремо: 50 хлопчиків розмістилися на базі відпочинку, а 85 дівчаток — у пансіонаті.

За 7 днів вони прослухали серію лекцій, які сприяли формуванню загального уявлення про іслам, вивчили порядок здійснення намазу, основи віри, любові до батьків і пророка Мухаммеда (мир йому і благословення).

Підлітків розподілили на групи, враховуючи віковий критерій. У кожній групі з 7-8 осіб було призначено вчителя, на якого було покладено відповідальність за дітей, що створило можливість для забезпечення ефективної взаємодії в колективі й умови для встановлення індивідуального підходу до кожної дитини.

Авторитет серед таких дітей завоювати складно, але можливо

Цей матеріал можна було зробити виключно оптимістичним, однак правда життя у тому, що значна частина учасників подібних таборів, виховуючись у неповних  чи прийомних сім’ях, є «дітьми вулиць», для яких питання соціальної ієрархії є надзвичайно гострим. Вони доволі замкнуті і не слухатимуть дорослого, не підкорятимуться встановленому адміністрацією табору розпорядку, якщо вчитель не зможе налагодити відносини, засновані на довірі, не зможе стати лідером команди, а не ментором, який діє методом примусу.

Однак т.з. «складні підлітки» чудово розуміють мову щирості і добра. І викладач без надмірних зусиль може забезпечити порядок у своєму загоні, представивши правила поведінки як необхідний засіб регулювання взаємовідносин у колективі, а не як прояв своєї влади над вихованцями.

Практично усі вихованці такий підхід розуміють, тому надалі коло проблем, що виникають, обмежується тільки побутовими непорозуміннями, які інколи з’являються у процесі спілкування між дітьми, але й ці конфлікти одразу вирішуються шляхом усунення проблеми в зародку її виникнення.

Яким чином можна забезпечити досягнення таких результатів? Відповідь доволі проста: вчителі табору мають відповідну освіту і багаторічний досвід роботи з дітьми, позбавленими батьківського піклування чи обох батьків; до того ж  — серед них є особи, які в дитинстві зазнали наслідків подібних ситуацій і перебували в таких літніх таборах як вихованці. Свого часу участь у таборі змінила на краще їх життя, тому зараз молоді люди допомагають змінити його іншим дітям.

Навчання і дозвілля

Розпорядок дня було побудовано навколо п’яти обов’язкових молитов, які діти здійснювали колективно. Кожній з них передував десятихвилинний урок, під час якого вчителі у цікавій і невимушеній формі пропонували своїм групам повчальні приклади поведінки у різних життєвих ситуаціях.

Крім того, організатори потурбувалися про завершення навчальної частини у першій половині дня: лекція після сніданку, згодом  — два практичні заняття (з перервою на відпочинок), під час яких діти могли обговорити отриману інформацію, сформулювати запитання, що їх цікавлять, і висловити свою думку. Серед тем лекцій були такі: віра в Аллага, повага до батьків, моральність мусульманина, любов до Пророка (мир йому і благословення), правила здійснення намазу...Усе це сприяло формуванню у вихованців загального уявлення про іслам.

Після обіду й обіднього сну для дітей було організовано прогулянку до моря і спортивні ігри на свіжому повітрі. Увечері вихованці могли колективно обрати відео для перегляду з фільмотеки табору; брали учать в іграх і театральних постановках на різноманітні теми. Такий підхід до проведення дозвілля сприяв удосконаленню вмінь  соціалізації і зародженню у дітей почуття братерства, взаємодопомоги і взаємопідтримки.

«Я хочу, щоб моя дитина зростала і виховувалася у такому середовищі, щоб я не хвилювалася за неї, коли вона подорослішає!»

Уже вкотре батьки й опікуни висловлюють щиру вдячність керівникам і учителям літніх культурно-оздоровчих таборів «Альраїд», засвідчуючи помітні зміни на краще  в поведінці дітей чи вихованців після повернення з табору. Діти стають більш стриманими, виваженими й урівноваженими, з пієтетом ставляться до старших, проявляють шанобливість до батька, матері, інших родичів.

Сім’ї вихованців сподіваються, що зможуть наступного року відправити сюди власних дітей чи дітей, якими вони опікуються, щоб ті спілкувалися з однолітками, у яких сформована така ж система цінностей.

Навіть ті батьки й опікуни, які не є надто набожними, відстоюють позицію щодо вивчення їхніми дітьми ісламу. Мати одного з хлопчиків пояснила цю на перший погляд парадоксальну ситуацію так: «Я хочу, щоб моя дитина зростала і виховувалася у такому середовищі, щоб я не хвилювалася за неї, коли вона подорослішає!»

На завершення пропонуємо до вашої уваги любительське відео одного з уроків з використанням методу гри. Учитель табору для хлопчиків Тарік Сархан спонтанно вигадує сюжет казки, пояснюючи, які якості важливі у виборі друга.

Задоволені, веселі діти, які залюбки взаємодіють з викладачем, у кадрі вже вкотре демонструють звичайну істину: не можна ставити хрест на дитині і її майбутньому тільки тому, що комусь вона видалася «складною».