Add new comment

Однією з проблем, обговорених 16 травня 2013 року на Міжнародній науково-практичній конференції «Значення науково-інтелектуальної спадщини Мухаммеда Асада», стало поширення радикальних поглядів не в останню чергу через тиражування упередженою і спотвореної інформації про Іслам як у ЗМІ, так і в наукових колах.

Мухаммед Асад ще в першій половині двадцятого століття підкреслював небезпеку подібних явищ. Він став символом мосту взаєморозуміння між західною й ісламською цивілізаціями. Для мусульман Асад — подарунок Європи мусульманському світові. Для європейців він є незвичайним джерелом пізнання мусульманського світу через призму європейського менталітету.

Видатному львів'янинові був присвячений фільм режисера Георга Міша, епізоди якого було знято у Львові. Кінострічка вже завоювала різні призи на фестивалях від Єрусалиму до Ванкувера, тому учасникам і відвідувачам конференції також продемонстрували трейлер до нього.

«Вода псується, якщо застоюється»

Юрій Косенко, автор перекладу брошури про Мухаммеда Асада, зазначив у своєму виступі: «У книзі Мухаммеда «Шлях до Мекки» є цікавий вислів, сформульований ним після спостереження за побутом жителів пустелі: «Вода псується, якщо застоюється». Ця фраза є своєрідним описом його життя, адже Асад постійно був у русі. Він об'їздив на верблюдах аравійські пустелі, спостерігаючи, як живуть прості люди. Для його записів характерним є глибинний психоаналіз; не менш глибоко він вивчав і іслам...

Мухаммед Асад засуджував екстремізм; стверджував, що будь-який екстремізм, приходячи до влади, неодмінно перероджується в тоталітарну державу і диктатуру».

Пан Косенко також із скорботою поділився своїми спостереженнями про присвячений Асадові фільм: «Зйомки стрічки, що відбувалися в Україні, шляхом опитування випадкових перехожих на вулицях Львова яскраво підтвердили той факт, що більшість українців ніколи не чули про свого видатного земляка. Сподіваюся, подібні тематичні заходи поступово змінять ситуацію.

Подобається нам це чи ні, але сьогодні ми не живемо відокремлено. Усі ми є частиною єдиного цілого, і повинні навчитися ефективно взаємодіяти між собою шляхом пізнання один одного — тільки так можна досягти благополуччя для всіх представників нашого суспільства».

«Зібрати на базі нашого Центру коло молодих вчених-ісламознавців»

Крім цього, на конференції були оголошені результати шостого Всеукраїнського конкурсу ісламознавчих досліджень. Як зазначив ведучий заходу, муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов, проведення нагородження переможців конкурсу на конференції з такою темою дуже символічно, адже ці молоді вчені-ісламознавці є продовжувачами наукової роботи Асада.

Микола Кирюшко є засновником і президентом Всеукраїнської наукової громадської організації «Український центр ісламознавства», яка об'єднує вчених-ісламознавців з 12 областей України, а також з міст Києва і Севастополя. Саме Микола Іванович заснував новий науковий напрям — вивчення ісламу в незалежній Україні. Він є ініціатором і організатором Всеукраїнських конкурсів ісламознавчих робіт молодих вчених ім. Антагенела Кримського.

Микола Іванович так пояснив присутнім сутність цієї ініціативи: «Ми проводимо цей конкурс з метою просвітницької роботи, оскільки громадськості протрібно показати, що іслам — релігія миру, а не вчення загострювати конфлікт. Ми прагнемо об’єднати навколо нашого центру молодих вчених, які будуть здійснювати розробку цого напряму. На цей час наші дипломанти вже захистили, якщо не помиляюся, шість чи сім кандидатських дисертацій, пишуть наукові статті, за допомогою яких пропонують суспільству неупереджену інформацію про іслам...

Ні для кого не є таємницею, що нині існують маніпулятивні технології так званого «чорного піару» ісламу, негативного висвітлення основних його принципів... наш конкурс не є великомасштабним, він маленький, камерний, але у нас вже є дослідники, які мають авторитет у наукових колах і ЗМІ, висвітлюють неупереджену інформацію про цю релігію в ім'я добросусідства і гармонії в суспільстві.

Ми намагаємося вивчити вплив ісламу на економічні, політичні, культурні процеси в сучасному суспільстві, щоб згодом ефективно використовувати ці знання для трансформаційних процесів з метою покращення життя наших співвітчизників».