Add new comment

З 22 по 28 березня 2013 року кияни мають змогу читати людей, немов книги. Цей шанс надає акція «Жива бібліотека», яка проводиться у рамках Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. В імпровізованому «читальному залі» кожен охочий може обрати «книгу» собі до смаку. Головне правило користування «виданням» — толерантність і ввічливість протягом читання.

Тарік Сархан, керівник відділу з ознайомлення з ісламською культурою ГО «Аль-Нур», бере участь у цій акції щороку. Протягом заходів компанію йому складають інші добровольці-мусульмани. Як зізнаються бібліотекарі, книга «мусульманин» незмінно викликає живий інтерес і користується у відвідувачів заходу найбільшою популярністю. І хоча правила користування бібліотекою передбачають, що книгу одночасно може читати лише одна людина, у цьому випадку індивідуальне читання інколи перетворювалося у читання колективні.

Завжди цікаво дізнаватися інформацію про якусь соціальну групу безпосередньо від її представника

Кожна з «книг» тією чи іншою мірою представляє саме ту категорію людей, яка становить меншість серед населення України за етнічним, релігійним, професійним чи іншими критеріями, або ж представників соціальних груп, до яких з різних причин решта населення ставиться упереджено.

Завжди цікаво дізнаватися інформацію про якусь соціальну групу безпосередньо від її представника. Це не лише позбавляє від необхідності проводити довгу і клопітку роботу з вивчення наукових праць з метою отримання хоча б орієнтовне уявлення про певне питання, але і дає змогу зрозуміти практичні аспекти, і побачити, яким чином ці догми, гасла і принципи реалізуються у повсякденному житті. Але як збагатити у такий спосіб свій світогляд, якщо серед людей, які входять до кола спілкування, відсутні представники тих соціальних груп, що викликають цікавість, а набридати з розпитуваннями стороннім людям боязко, оскільки невідомо, як вони на ці запитання відреагують?

Цю проблему вирішує «Жива бібліотека», що працює під гаслом «Не суди книгу за обкладинкою», адже всі «книги» додаються на полицю за власним бажанням і а-пріорі готові відповідати на запитання кожного, у кого вони виникнуть. Навіть якщо на одне і те ж запитання протягом дня доведеться відповідати безліч разів.

Подружжя мусульман розвіює стереотипи

Керівник громадської організації «Аль-Ісра» палестинець Дея Ашур зі своєю українською дружиною Катериною погодилися стати двотомником, який зламає стереотипи читачів про мусульманські сім’ї.

Ця подружня пара охоче спілкується з кожним охочим, незалежно від релігійної й етнічної приналежності, на різні теми: від побутових ситуацій, одягу і харчування до одвічних питань моралі, релігії, істини і традиційних цінностей.

«Ці стереотипи формують про нас ЗМІ, кінопродукція, перекоси і недоліки міжнародного співтовариства у боротьбі з тероризмом і спадок «країни рад», яка всіляко боролася з «пережитками минулого» у вигляді релігійності і традиційної сім’ї», — говорить Дея. — «Мусульманин повинен поважати свою дружину і сприймати її як особистість, а не як прислугу і додаток до плити і пральної машини. Саме цьому навчає іслам, якими б штампами не рябіли кіносюжети. Хоча зауважу, що українське суспільство в цілому толерантно ставиться до іновірців, але водночас мусульманок чомусь бачать пригніченими, затурканими і неосвідченими рабинями дому, а нас, чоловіків, — їх поневолювачами».

«Чомусь перша реакція людей, що бачать слов'янку-мусульманку: «Тебе ж чоловік змусив, чи не так?»

Це подружжя як власним досвідом, так і досвідом своїх рідних, друзів, знайомих спростовує безліч стереотипів.

«Я народилася в християнській сім'ї, і прийняла іслам за власним переконанням вісім років тому», — ділиться Катерина. — «Чомусь перша реакція людей, що бачать слов'янку-мусульманку, та ще й у хустці: «Тебе ж чоловік змусив, чи не так?»; і коли дізнаються, наприклад, що дівчина ще незаміжня, і ніколи не була у шлюбі, зазвичай бувають спантеличені.

Я багато читала, вивчала — і шляхом порівняння і роздумів дійшла до цього рішення. Коли ми з майбутнім чоловіком познайомилися, я вже п'ять років сповідувала іслам, тому ніхто при всьому бажанні не може звинуватити його у тому, що він чинив тиск на мене. Мама моя теж стала мусульманкою, батько ж залишився християнином».  

Катерина, як і більшість її подруг серед сестер у вірі, здобуває вищу освіту, бере участь у волонтерських проектах. Вона завжди може розраховувати на допомогу і підтримку чоловіка в усіх її благих намірах і починаннях.